Мова сайту :

Ua Ru En
logo
Динамика электоральных настроений львовян в 2009 году

Динаміка електоральних настроїв львів’ян у 2009 році

Дата публікації: 21.05.2009 Роздрукувати

 І. Сприйняття львів’янами кандидатів на посаду президента України

Отже, якою є динаміка електоральних настроїв львів’ян у 2009 році. Давайте, почнемо з очікувань жителів Львова стосовно наступних президентських виборів.

Ми порівнюємо дані дослідження, проведеного у квітні 2009 року з даними дослідження, проведеного наприкінці грудня минулого року. Протягом цих чотирьох місяців Арсеній Яценюк очолив список кандидатів на президентську посаду. Зрештою, для нас зростання підтримки Яценюка було очікуваною тенденцією і я впевнений, що першу позицію він зайняв ще у січні-лютому ц. р., а ми це підтвердили тільки у квітні. Динаміка його рейтингу була позитивною увесь час, починаючи з жовтня, коли про Яценюка активно заговорили як про кандидата в президенти. Він має наразі майже 23,5%.

Щодо інших кандидатів, то, звичайно, найбільше втратила Юлія Тимошенко. У неї тільки 19,5%. Вона найбільше втратила, порівнюючи з кінцем минулого року, цілих 5%. Це багато, особливо, зважаючи на те, що ті 5% стали прихильниками її прямого конкурента на теренах Львова – Арсенія Яценюка. Тут маємо однозначну тенденцію: Тимошенко – вниз, Яценюк – вгору.

На даний момент моя версія є такою: ріст рейтингу Яценюка та, відповідно, падіння рейтингу Тимошенко, зупинилися. Я думаю, що найближчий місяць-другий, а може, навіть до осені, приблизно такі позиції вони мали би зберігати.

Найближче до цих двох лідерів наразі підійшов Олег Тягнибок. На даний момент його рейтинг становить трохи більше ніж 10%. Треба сказати, що за 4 місяці він дещо втратив свої позиції. Але це пов’язане, вірогідно, не стільки з його особистими можливостями, а радше з тим, що в перелік останнього квітневого дослідження ми включили Анатолія Гриценка, який розглядається як певна альтернатива основним політикам. Це нове обличчя. І він був відносно бойовим міністром оборони, також позиціонує себе як «сильна рука».

Ви вважаєте, що від Тягнибока перейшли до Гриценка, бо у них подібний імідж таких собі вольових лідерів диктаторського типу, здатних «навести порядок»?

Гриценко людьми в основному так і сприймається. Тому ці 2-2,5% пониження рейтингу Тягнибока, я вважаю відбулися за рахунок виходу на президентську дистанцію Анатолія Гриценка, якого ми вперше внесли у даний перелік. Щодо Віктора Ющенка, то його рейтинг є стабільним, він за чотири місяці не пішов ні вгору, ні вниз. У даний момент він становить близько 7%. І потрібно сказати, що це теж є певною точкою, на якій його рейтинг затримається досить довго. Такі основні позиції.

А як щодо Януковича?

Віктор Янукович у Львові традиційно сприймається радше негативно. На даний момент за нього готові проголосувати 4% львів’ян. З одного боку – це дуже мало, але з іншого – це дещо більше, ніж було рік-два тому.

А якою є динаміка протягом останніх 4-х місяців?

Його рейтинг стабільний. Нікуди не хитнувся. Тобто, ті люди, які потихеньку розчаровувалися в нині діючій владі все-таки не обрали Януковича як альтернативу. Як не крути, але його не сприймають у Західній Україні, зокрема. У Львові

Тобто, можна сказати, що у Львові прихильники цих основних політичних діячів уже визначилися і картина в основному стабілізувалася. Чи можуть бути ще якісь несподіванки?

Я думаю, що несподіванок не слід очікувати. Навіть попри те, що близько 10% львів’ян не визначилися зі своїм вибором. Бо практика показує, що визначатимуться ці 10% фактично між чотирма кандидатами – Яценюком, Тягнибоком, Тимошенко і Ющенком. А люди прагнуть голосувати за тих, хто є лідерами, хто може перемогти. Тому фактично треба говорити про те, що сааме Яценюк і Тимошенко будуть боротися за ті 10% львів’ян, які наразі ще не визначилися.

Також скажу, що у нашому дослідженні близько 10% готові проголосувати «проти всіх» на виборах президента, а трохи менше 5% взагалі не хочуть брати участі у цих виборах. Цю категорію людей можна вважати незначною, з одного боку, проте, з іншого, ці цифри є вищими, ніж минулого року чи позаторік. Люди розчарувалися. Ви знаєте, що тих, хто голосує «проти всіх» зазвичай буває максимум 2-3%. А у наших опитуваннях ця цифра наразі становить аж 10%. Це втричі чи навіть у чотири рази більше, ніж зазвичай. Але думаю, що з наближенням виборів, активною фазою кампанії, значна частина цих людей визначаться і проголосують.

Ми зараз рахуємо рейтинги у відсотках, а чи могли б Ви перевести ці відсотки в абсолютні цифри?

Я зараз не готовий абсолютними цифрами оперувати, але спробуємо приблизно підрахувати. Якщо у Львові маємо близько 530 тисяч виборців, то виходить, що за Тимошенко готовий проголосувати кожен п’ятий, тобто сто з чимось тисяч чи 15%. За Яценюка – 23,3%, тобто кожен четвертий, це 120 тисяч. Це абсолютна цифра від усіх виборців. Але на вибори прийде до 70% виборців. Президентські вибори для людей більш актуальні, на них зазвичай приходить більше людей. Можливо, на президентські вибори у Львові прийде 75%. Це становитиме десь 420 тисяч виборців. Відштовхуючись від цієї цифри і треба вести підрахунок.

Цікаво було б зобразити електоральну карту України з точки зору різних політиків. На ній Львів, наприклад, з погляду Яценюка був би 120-тисячним містом, а для Януковича – 15-тисячним містом…

Погоджуюся. Цікаво би було порівняти Львів з іншими містами-мільйонниками. І тоді ще треба говорити про відсоткове значення, про рейтинг, Але також і про питому вагу населення в цілому. Адже львівські 20% можуть за абсолютним значенням дорівнювати тільки 5% донецьких. І тут є за що боротися, зрештою. Для Януковича, звичайно, про Львів не так цікаво говорити. Але все одно – чим більше місто, тим більшою є його вага в національній вибірці.

А чи можна скласти груповий портрет виборця-львів’янина, який є прихильником того чи іншого кандидата?

Можна говорити про тих кандидатів, які користуються значною підтримкою населення Львова, а це Яценюк, Тимошенко і Тягнибок, який набирає у 2 рази більше, ніж Ющенко. Тому я би зупинився на цих 3-х типових електоратах.

Прихильники Юлії Тимошенко, які років 4 тому вважалися протестним електоратом, тобто виступали проти влади і прагне змін, на даний момент, коли Тимошенко є при владі, стали найменш протестними. Це не одзначає, що електорат змінився, що 4 роки тому за Тимошенко голосували одні, а тепер інші. Це ті самі люди, вони просто змінили ставлення до свого лідера. І завдяки тому, що Тимошенко є прем’єр-міністром, перебуває при владі, вони змінюють і своє ставлення до політики в державі. Відповідно, на даний момент вони не готові йти на дострокові вибори, вони не готові йти на якісь протестні акції.

Прихильники Тимошенко це переважно жінки чи чоловіки, який їх вік?

60% електорату Тимошенко - жінки, 40% - чоловіки, для Литвина, наприклад, картина діаметрально протилежна – 65% його прихильників є чоловіками. Так само як у Тягнибока 60% прихильників теж є чоловіками.

Якщо продовжувати малювати такого собі усередненого львівського прихильника Тимошенко, то це жінка віком до 30 років і одна з найменш заможних, що і виливається у соціалістичні і популістичні настрої, притаманні цьому електорату. Ми вже згадували, що порівняно з річною давністю, рейтинг Юлії Тимошенко значно знизився, приблизно на 10 відсотків і відповідно, певні електоральні втрати вона відчула, зокрема, у Львові. Але ті 20%, які сьогодні готові голосувати за Юлію Тимошенко, є найбільш впевненими у своєму виборі. Тобто, вони можуть бути розчарованими у самій Юлії Тимошенко, в економічній кризі, в українській владі, у виборчому процесі, але вони не бачать іншого варіанту та іншого політика, за якого вони могли би проголосувати. Тому у неї залишився стійкий виборець. І я на початку казав, що напевно її рейтинги не будуть сипатися далі. Тобто, у неї є стійкий електорат.

А щодо виборців Яценюка?

Дуже різні люди є його прихильниками. Це пов’язано передусім тим, що це нове прізвище серед кандидатів на посаду президента і він представляє відносно нову політичну силу. Але, фактично, основна частина цього виборця утворилася з тих людей, які ще рік тому були прихильниками НУ, або Віктора Ющенка, тобто, це був правоцентристський електорат. І саме за рахунок прихильників Віктора Ющенка почав зростати рейтинг Яценюка. Але тільки почав. Бо наступне зростання, скажімо, ті 5%, які він отримав цього року – це вже відбулося за рахунок рейтингу Юлії Тимошенко. Рейтинг Віктора Ющенка вже впав на дно – 6- 7%, і далі навряд чи опуститься. І на даний момент Яценюк уже почав набирати за рахунок блоку Юлії Тимошенко.

Зрозуміло, якщо електорат Яценюка поповнюється за рахунок прихильників різних політиків, то він отримав досить різношерсту компанію. Його електорат не є чіткий. Але можна говорити про те, що майже половина прихильників Яценюка – це люди до сорока років. Це переважно молоді активні люди. Вони готові брати участь у протестних акціях, тобто, вони більш активні, ніж решта, навіть в політичному сенсі. Ми говоримо, що вони одні з найзаможніших, але в сенсі не найбагатші, а найменше відчули економічну кризу. Тобто, це люди, які дають собі раду навіть в таких складних умовах, в яких ми зараз перебуваємо. Разом з тим, вони декларативно прагнуть стабільності. Коли ми запитуємо людей, чи вони хочуть кардинальних змін, чи стабільності, прихильники Яценюка в переважній більшості вибирають стабільність. Напевно, це люди, які займаються бізнесом, які залежать від економічної чи політичної ситуації в державі, відповідно, для них найкращою є стабільність, їм нічого особливо міняти не хочеться, вони хочуть жити, як жили, набирати оберти, але потихеньку, без революції, без падінь.

Такі цікаві люди, які готові піти на революцію для того, щоб була стабільність.

Такий парадокс. Тому вони вибирають Яценюка як людину, яка начебто є прагматиком, начебто є прихильником європейського вибору і не асоціюється з якимись кардинальними і непередбачуваними рішеннями, як, скажімо, Юлія Тимошенко.

Основна перевага Яценюка є та, що його вважають новим обличчям в політиці, людиною, яка не заангажована в корупційних діях і тому львів’яни готові дати йому шанс на наступних президентських виборах проявити себе.

Тягнибок, напевно, також має виразний електорат?

Справді Тягнибок має дуже чіткий, визначений електорат. І він, і його політична сила дуже давно декларують ті самі тези, вони є чітко визначеними в ідеологічному сенсі. Переважна більшість прихильників Тягнибока є його прихильниками з давніх давен. Ми бачимо, що ті його 10% на президентську посаду чи 17,5-18% ВО «Свобода» у Верховну Раду, набиралися поступово, крок за кроком. Немає різких стрибків цього рейтингу, він є поступово зростаючим. Ще у 2006 році за ВО «Свобода» у Львівській області до ВРУ проголосувало близько 3% населення. На сьогодні за нашими дослідженнями за «Свободу» до ВРУ у Львові готові проголосувати майже 18%. Це значне зростання, але воно відбулося за 4 повні роки. Відповідно, таке поступове зростання їхніх рейтингів є дуже добре для цього політика і цієї політичної сили. Бо ці люди приходять усвідомлено і завтра вони не перейдуть до іншої політичної сили.

Опишіть, будь ласка, портрет виборця, який голосуватиме за Олега Тягнибока.

Я вже казав, що більшість прихильників Тягнибока – чоловіки і майже 2/3 їх –старші 40 років. Це люди визначені. Вони переходять до «Свободи» не завдяки якимсь акціям чи політичній ситуації, вони приходять усвідомлено, всерйоз і надовго і, можливо навіть, з ідейних переконань. Можемо говорити про те, що половина прихильників «Свободи» між економікою й ідеєю вибирають ідею. Для України це дуже високий показник. Всі, хто голосує за Тягнибока, усі йому довіряють, але далеко не усі, хто голосує за ВО «Свободу», готові проголосувати за Тгнибока як за кандидата в президенти. Тобто, вони не вірять в те, що Тягнибок може перемогти і тому не бачать сенсу за нього голосувати. Частково вони голосуватимуть за Яценюка і дуже незначна їх частина – за Тимошенко. І прихильники Яценюка, і прихильники Тягнибока виступають за проведення перевиборів на усіх рівнях – і президента, і ВРУ, і місцевих рад. Це зрозуміло, бо ці політичні сили не представлені і хочуть своїх представників у владі. Натомість БЮТ і прихильники Тимошенко категорично проти будь-яких дострокових виборів.

А хто є виборцем Януковича?

Можна ствердно говорити тільки одне: в переважній більшості це російськомовні люди, переважно пенсійного віку і з вищою освітою. Янукович, як і ПР, у Львові забрав голоси тих, хто завжди голосував за соціалістів і комуністів. Фактично такий російський вектор був заданий Януковичу у тих двох політичних силах. Сам він тут нічого не заробив і не створив.

У другу чергу можна говорити ще про якісь 0,5% рейтингу Януковича – це люди, які голосують за нього, аби показати свою незгоду з помаранчевими політиками. Це просто єдиний політик з іншого, не помаранчевого табору, якого почали підтримувати в Західній Україні. Бо навіть Олександр Мороз ще у грудні набирав у Львові 1%, а у квітні уже нуль, Симоненко – 0,1% .

Можна сказати що певною альтернативою львів’яни ще могли би розглядати Литвина, але ті 3%, які він набирає – це прихильники Литвина як такого. Тобто, люди які його позитивно сприймають. Звичайно, у другому турі вони за когось проголосують. А може навіть не прийдуть. Скажімо, між Януковичем і Тимошенко вони взагалі можуть не вибирати, а між Тимошенко і Яценюком, вони би могли вибрати Яценюка, бо це все-таки певна альтернатива. У 2006 році уся кампанія Литвина будувалася на тому, що потрібна альтернатива, потрібна об’єднуюча сила. І за такого Яценюка прихильники Литвина у другому турі проголосували би.

Тобто, Яценюк у місті Львові має найбільші перспективи росту?

Так. бо він сприймається як новий політик. І на фоні того, що останні 1-2 роки постійно понижувався рейтинг Тимошенко, я не можу говорити про те, що її рейтинг зараз чомусь раптом почне зростати. Звичайно, зростання може бути за рахунок активної кампанії, за рахунок приїздів Тимошенко, агітації. Але не думаю, що це значно вплине. Може, зупиниться падіння. Зараз є зупинка рейтингу Тимошенко і під час кампанії якісь1-2% додасться, бо люди визначаться більше. Але вона навряд чи вийде на першу позицію у Львові чи у Львівській області.

 ІІ Сприйняття львів’янами кандидатів на виборах до Верховної Ради

Щодо рейтингів політичних сил до Верховної Ради, то вони відповідають ситуації з президентськими рейтингами, тільки мають дещо інші відсоткові значення. Скажімо, блок Яценюка за ці 4 місяці вийшов в лідери – з 14% на більш як 21%. Блок Юлії Тимошенко з першої опустився на другу позицію, з 28% до 19%. І ВО «Свобода» потихеньку набирає свій 1% кожних 3-4 місяці і на сьогодні має 16,5%, при тому, що у грудні мала 15,5%

Але ж Блоку Яценюка реально не існує. Немає ні програми, ні конкретних людей і тим не менше, рейтинг цієї міфічної політсили зростає. Про що це свідчить? Про бажання львів’ян перекласти відповідальність на когось, хто прийде і все зробить?

Насамперед це свідчить про велику потребу, не тільки серед львів’ян, а серед виборців загалом, в альтернативних кандидатах на виборах усіх рівнів – президентських, у ВРУ, до місцевих рад. Люди не мають вибору і шукають когось нового, але на даний момент не можуть знайти нікого, окрім Яценюка. Але це тільки одна причина. Ще одна, можливо, вагоміша і глибша –те, що як львів’яни, так і переважна більшість українців не хочуть бачити політичні сили або окремих політиків, які би планомірно працювали, як, наприклад, ВО «Свобода». Вона набирає по одному відсотку і просувається, вона ідейна, щось робить. Натомість віртуальний блок Яценюка, якого побачили, який сподобався і якому сказали: «Ну давай, ще ти попробуй».

А чи не означає це, що як тільки Яценюк оприлюднить програму і покаже конкретних людей, які увійдуть у виборчі списки його політичної сили, то рейтинги можуть впасти? Бо кожен зараз розуміє блок Яценюка по-своєму.

Погоджуюся. Люди думаючі, люди, які аналізують, які цікавляться політикою глибше ніж просто подивитися новини, звичайно, будуть робити вибір усвідомлено. І зрозуміло, що якби так робила більшість виборців, то відбулось би падіння рейтингу блоку після того представлення його списків на національному і на місцевому рівнях. Але є один момент, який дозволяє говорити про те, що такого пониження чи падіння рейтингу може і не статися. Люди у нас наразі все-таки вибирають якогось месію, який би мав вирішувати усі їхні проблеми. Ми це бачили у 2004 році, у 2006 році на виборах у ВРУ, коли голосували за іменні блоки – БЮТ Блок Литвина і т.д. Зараз напевно знову будуть за Блок Ющенка, Блок Яценюка, БЮТ. Незважаючи на те, що всі прекрасно розуміють, що державою не може управляти одна людина, але якщо якась людина подобається – то за неї голосують.. На жаль, це проблема людей, які не хочуть думати й не хочуть вибирати усвідомлено, розуміючи різницю між чимось і чимось і несучи відповідальність за свій вибір. А у нас вибирають навмання, а потому нарікають не на себе, а на тих політиків, яких самі ж і вибирали за нераціональними критеріями.

Це ж ми говоримо про Львівський електорат, громадян, які живуть у великому культурному центрі...

Абсолютно. В селі буде ще гірше. Досить довго було таке ставлення – «Юля хотіла, а вони не дали зробити». Зараз вважають, що «Юля брехуха і їй не можна вірити». Там люди кидаються від однієї крайності в іншу. Щодо місцевих виборів, є звичайно, різниця, але вона якраз продиктована тим, про що ми почали говорити - про місцеву команду. Якщо говорити про ВО «Свобода», то за цю політичну силу готові проголосувати на 3-4% більше львів’ян у міську раду, аніж у Верховну Раду. Бо ця політична сила має на місці своїх політиків, своїх депутатів, своїх держслужбовців і вона в першу чергу асоціюється з чимось львівським. Тому за неї, як за місцеву, готові проголосувати більше.

Це результат ефективної роботи конкретних представників Свободи» у міській раді чи віра в те, що «Свобода» на місцевому рівні ще щось таки зможе зробити, а до парламенту вона може і не потрапити. А якщо й потрапить, то буде там в меншості, тобто, буде малозначимою?

Скажімо так: колись, років 2-3 тому я би підтвердив тезу про те, що виборці вірять, що в місті вона щось зробить, а до ВРУ може не потрапити, а якщо потрапить, то буде у меншості. Але сьогодні я вважаю, що за «Свободу» у Львові і у Львівську міську раду голосують тільки тому, що інші політичні сили взагалі не мають своїх яскравих чи просто відомих представників, які би щось робили для міста і не були дуже замазані в корупційних діях. Громадська думка схильна вважати, що «Свобода» гіпотетично як така. Що вона менше краде і здатна щось змінити. На даний момент за неї до Львівської міської ради готові проголосувати майже 20%. Це на кілька відсотків більше, ніж до Верховної Ради. У ВРУ, звичайно, крім Тягнибока, нікого більше не бачать і, відповідно, залишається менше причин вибору.

ІІІ. Рейтинги політичних партій на виборах до Львівської міської ради

На найближчих виборах до Львівської міськради «Свобода» є №1?

Так. З цифрою 19,3%. Порівнюючи з груднем минулого року, ми можемо говорити про пониження на 1-2%. Але це питання похибки, а також наслідок того, що у квітні ми вперше внесли в анкети Анатолія Гриценка і Блок Грищенка. А оскільки є певна подібність між Тягнибоком і Гриценком, тут забирається отой відсоток. Тому я би сказав, що «Свобода» має стабільну підтримку на рівні 20%.

Далі з цифрою 19% прихильників йде Блок Яценюка, який ще у грудні, коли ми задали питання щодо голосування до Львівської міської ради і поставили Блок Яценюка, на наше велике здивування, виявилося, що у Львівську міську раду за політичну силу з прізвищем національного політика але без жодного представника у місті на той момент готові проголосувати 9%. Це було нашим відкриттям. Це був запит на нові обличчя. За чотири місяці маємо зростання на 10%. Знову ж таки, наразі немає у Львівській області команди Фронту змін, окрім одного чи кількох представників. І тут ми повертаємося до того, що якщо за «Свободу» голосують як за місцевих представників, які тут є добре відомі і діють, то за Блок Яценюка голосують не як за місцевих політиків, а тільки завдяки лідеру блоку.

Третьою йде Юлія Тимошенко. Ми бачимо, що якщо в рейтингах електоральних симпатій львів’ян щодо виборів до ВРУ БЮТ був на другій позиції, причому досить близько до Блоку Яценюка, то зараз він займає третю позицію з відсотком 17% і падіння на 6% за чотири місяці. Як і в кожного іменного блоку, тут чітко зашифровано, чому ми голосуємо за БЮТ. Тому що ми підтримуємо лідера цієї політичної сили на національному рівні. За блок Юлії Тимошенко голосують як за Тимошенко. Навіть до Львівської міської ради.

Тому тільки щодо «Свободи» можна говорити, що місцеві політики роблять їй рейтинг.

А як щодо інших політичних сил, які зараз є представленими у міській раді?

Найбільш разючим, звичайно, є 5% Нашої України. Ця політична сила на даний момент залишається при владі в регіоні, і, я думаю, і надалі її представники будуть при владі. Але як політичну силу НУ зараз підтримує лише 5% львів’ян. І ця цифра була і в грудні, оскільки обвал її рейтингу відбувся ще раніше. Тому вже навіть не доводиться говорити про якийсь аналіз її електорату. Це просто ті люди, які однозначно підтримують Ющенка, а у випадку НУ – міську раду, відомих представників цієї сили, які є при владі у Львові. Я би сказав, що це ті люди, які голосують за владу.

ПР має близько 3% і на наступних виборах може пройти у Львівську міську раду. Це той твердий електорат, який дає 3% за Януковича, за представників ПР у ВРУ і також і за міську раду. Це та категорія, яка просто не є помаранчевою по своїй суті. І тому вона завжди буде голосувати проти них. Про решту практично нема що говорити. Партій у нас дуже багато. Ми включаємо практично усі, але всі вони не користуються хоч якоюсь помітною підтримкою жителів Львова.

Що Ви можете сказати про тих, котрі сьогодні є представленими у міській раді – УНП, ПРП і ПОРА?

ГП «Пора» мала підтримку близько 5% львів’ян у грудні. На сьогодні має підтримку близько 2,5%. Можна говорити про падіння, але, знову ж таки, це падіння не завдяки партії «Пора», а завдяки зростанню рейтингу Блоку Яценюка, як певної альтернативи усім іншим, хто вже представлений у Львівській міській раді. Блок Гриценка включений гіпотетично і навіть до Львівської міської ради вже має ті ж 2,5%. Блок Литвина мав і має 1,5-2%. І це, знову ж таки, голоси не за місцевих представників, а за прізвище Литвина у назві цієї політичної сили. Щодо Народної Самооборони, то є коливання 2%-1%. Такі партії як НРУ чи УНП мають менше як 1%. Зокрема, УНП має до 0,5%, НРУ до 1%. Ці партії вже давно не набирають голосів. І традиційно близько 10% львів’ян готові голосувати проти всіх на всіх рівнях.

ІV. Рейтинги кандидатів на посаду мера Львова

Андрій Садовий протягом кількох років після обрання фактично залишається лідером у всіх наших опитуваннях. Щоправда протягом останніх двох років його рейтинг суттєво знизився. На даний момент за Андрія Садового готові проголосувати 28% львів’ян. Ще рік тому ця цифра становила близько 35%. При цьому довіряють Андрію Садовому майже 40% львів’ян, але відсоток довіри також понижується. Половина електорату Садового є переконаними його симпатиками і голосуватимуть за нього у будь-якому випадку. А інша половина голосує через відсутність альтернативи, але немає жодного кандидата, якого львів’яни могли би ідентифікувати як альтернативу.

Ви ж когось пропонуєте у своїх опитуваннях?

Ми в кожному дослідженні даємо великий перелік кандидатів. Скажімо, в останньому грудневому дослідженні окрім прізвища Василя Куйбіди і колишнього мера, який набрав зараз 14% прихильників, решта не можна сказати, що вони на щось можуть претендувати, зокрема, Петро Писарчук має тільки 6%. На минулих виборах Писарчук був третій з 16%. На даний момент, я впевнений, що на виборах мера Писарчук набере 10%, може 12%, але того результату, який він мав попереднього разу, він не досягне.

Чому?

Тому що у нього дуже специфічна ситуація. Він є представником ПР.

Минулого разу він також був представником ПР, але набрав 16%. В чому ж, на вашу думку, справа цього разу?

Погляньмо на економічну ситуацію і спроектуємо це до ринку Південний. Минулого разу було економічне піднесення і зростання споживчих інтересів львів’ян й українців загалом. Тоді було зростання і середнього та малого бізнесу, який перебуває і на Південному, зокрема. І усі львів’яни, які користуються послугами Південного оцінювали це позитивно, Це був виборець. Крім того, були ще малі підприємці, які торгували на Південному і також підтримували свого власника, який дав їм можливість там працювати. На даний момент маємо економічну кризу, спад в усьому – в зарплатах, в торгівлі, в обсягах. Львів’яни набагато менше їздять на Південний, а багато підприємців закривають ятки і зменшують обсяги. Стає менше зацікавлених у підтримці свого власника. Я думаю, що цей відсоток буде десь на третину меншим, аніж він був у 2006 році. Членство у ПР тоді не так сильно било по Писарчуку, а на даний момент, я думаю, все-таки буде в дечому його обмежувати. Якби він вийшов з партії, то йому, можливо, було би легше боротися за крісло мера.

Хіба люди зараз будуть звертати на це більше уваги?

Люди будуть звертати менше уваги, але конкуренти будуть використовувати це набагато більше, як на мене.

14% на даний момент має Василь Куйбіда. Знову ж таки, ми його раз ставимо, раз не ставимо, бо не знаємо, чи буде він балотуватися на мера, чи не буде. Але класично, ті 14% чи навіть 16% Куйбіда постійно набирає.

Ці відсотки ви розцінюєте як голоси подані за хоч якусь вірогідну альтернативу Садовому, чи все-таки це люди, які хочуть бачити мером якраз Василя Куйбіду?

Я думаю, що це голоси якраз за Куйбіду. А альтернативу мали би становити ті 60%, які не голосують за Садового та Куйбіду.

40% людей довіряють Садовому. А скільки не довіряє?

Не довіряють 50%.

Але якщо хтось хоче реально поборотися за крісло з нинішнім мером, то він повинен би якось консолідувати тих 50%. Наскільки це вірогідно?

Оці 50%, які не сприймають Садового, можливо, й інших, це є великий ресурс. Але такий кандидат, який би задовольнив усіх, навряд чи появиться. Поки що немає жодної альтернативи серед усіх тих прізвищ, які ми включаємо у свої анкети. Хіба би появився якийсь політик, який би на політичних гаслах зібрав ті настрої проти Садового. Але це малоймовірно. І я, як і два роки тому, кажу, що на сьогодні альтернативи Садовому у Львові немає. І через рік, якщо Євро залишилося у Львові, Садовий наразі має усі шанси вигравати другий термін. Хоча всі ці роки ми спостерігаємо за пониженням його особистої довіри, його особистого рейтингу і за зростанням запиту на іншого кандидата. А оскільки немає іншого кандидата, то ситуація не змінюється.I. Восприятие львовянами кандидатов на должность Президента Украины

 

Итак, каковой является динамика электоральных настроений львовян в 2009 году. Давайте, начнем с ожиданий жителей Львова относительно следующих президентских выборов.

 

Мы сравниваем данные исследования, проведенного в апреле 2009 года с данными исследования, проведенного в конце декабря прошлого года. В течение этих четырех месяцев Арсений Яценюк возглавил список кандидатов на президентскую должность. В принципе, для нас рост поддержки Яценюка был ожидаемой тенденцией и я уверен, что первую позицию он занял еще в январе-феврале этого года, а мы это подтвердили только в апреле. Динамика его рейтинга была позитивной все время, начиная с октября, когда о Яценюке активно заговорили как о кандидате в президенты. Он имеет теперь почти 23,5%.

 

Относительно других кандидатов, то, конечно, больше всего потеряла Юлия Тимошенко. У нее только 19,5%. Она больше всего потеряла, сравнивая с концом прошлого года, целых 5%. Это много, особенно, ввиду того, что те 5% стали сторонниками ее прямого конкурента на поприщах Львова – Арсения Яценюка. Здесь имеем однозначную тенденцию: Тимошенко – вниз, Яценюк – вверх.

 

На данный момент моя версия является такой: рост рейтинга Яценюка и, соответственно, падение рейтинга Тимошенко остановились. Я думаю, что ближайший месяц-второй, а может, даже до осени, приблизительно такие позиции они должны были бы сохранить.

 

Ближе всех к этим двум лидерам теперь подошел Олег Тягнибок. На данный момент его рейтинг составляет немного больше чем 10%. Нужно сказать, что за 4 месяца он немного потерял свои позиции. Но это связано, возможно, не столько с его личными возможностями, а скорее с тем, что в перечень последнего апрельского исследования мы включили Анатолия Гриценко, который рассматривается как определенная альтернатива основным политикам. Это новое лицо. И он был относительно боевым министром обороны, также позиционирует себя как «сильная рука».

 

Вы считаете, что от Тягнибока перешли к Гриценко, потому что у них подобный имидж таких себе волевых лидеров диктаторского типа, способных «навести порядок»?

 

Гриценко людьми в основном так и воспринимается. Поэтому эти 2-2,5% понижения рейтинга Тягнибока, я считаю состоялись за счет выхода на президентскую дистанцию Анатолия Гриценко, которого мы впервые внесли в данный перечень. Относительно Виктора Ющенко, то его рейтинг является стабильным, он за четыре месяца не пошел ни вверх, ни вниз. В данный момент он составляет около 7%. И нужно сказать, что это тоже является определенной точкой, на которой его рейтинг задержится достаточно долго. Вот такие основные позиции.

 

А как относительно Януковича?

 

Виктор Янукович во Львове традиционно воспринимается скорее негативно. На данный момент за него готовы проголосовать 4% львовян. С одной стороны – это очень мало, но из другой – это немного больше, чем было год-два назад.

 

А каковой является динамика в течение последних 4-х месяцев?

 

Его рейтинг стабилен. Никуда не качнулся. То есть, те люди, которые потихоньку разочаровывались в ныне действующей власти все-таки не избрали Януковича как альтернативу. Как ни крути, но его не воспринимают в Западной Украине, в частности. Во Львове.

 

То есть, можно сказать, что во Львове сторонники этих основных политических деятелей уже определились и картина в основном стабилизировалась. Могут ли быть еще какие-то неожиданности?

 

Я думаю, что неожиданностей не следует ожидать. Даже невзирая на то, что около 10% львовян не определилось со своим выбором. Потому что практика показывает, что будут определяться эти 10% фактически между четырьмя кандидатами – Яценюком, Тягнибоком, Тимошенко и Ющенко. А люди стремятся голосовать за тех, кто является лидерами, кто может победить. Поэтому фактически нужно говорить о том, что именно Яценюк и Тимошенко будут бороться за тех 10% львовян, которые пока еще не определились.

 

Также скажу, что в нашем исследовании около 10% готовы проголосовать «против всех» на выборах президента, а немного меньше 5% вообще не хотят брать участия в этих выборах. Эту категорию людей можно считать незначительной, с одной стороны, однако, с другой, эти цифры являются выше, чем в прошлом году или в позапрошлом году. Люди разочаровались. Вы знаете, что тех, кто голосует «против всех» обычно бывают максимум 2-3%. А в наших опросах эта цифра теперь составляет 10%. Это втрое или даже в четыре раза больше, чем обычно. Но думаю, что с приближением выборов, активной фазой кампании, значительная часть этих людей определятся и проголосуют.

 

Мы в настоящий момент считаем рейтинги в процентах, могли бы Вы перевести эти проценты в абсолютные цифры?

 

Я в настоящий момент не готов оперировать абсолютными цифрами, но попробуем приблизительно подсчитать. Если во Львове имеем около 530 тысяч избирателей, то выходит, что за Тимошенко готов проголосовать каждый пятый, то есть сто с чем-то тысяч или 15%. За Яценюка – 23,3%, то есть каждый четвертый, это 120 тысяч. Это абсолютная цифра от всех избирателей. Но на выборы придет до 70% избирателей. Президентские выборы для людей более актуальны, на них обычно приходят больше людей. Возможно, на президентские выборы во Львове придет 75%. Это будет составлять где-то 420 тысяч избирателей. Отталкиваясь от этой цифры и нужно вести подсчет.

 

Интересно было бы изобразить электоральную карту Украины с точки зрения разных политиков. На ней Львов, например, с точки зрения Яценюка был бы 120-тысячным городом, а для Януковича – 15-тысячным городом.

 

Согласен. Интересно бы было сравнить Львов с другими городами-милионниками. И тогда еще нужно говорить о процентном значении, о рейтинге, но также и об удельном весе населения в целом. Ведь львовские 20% могут за абсолютным значением равняться только 5% донецких. И здесь есть за что бороться, в конечном итоге. Для Януковича, конечно, о Львове не так интересно говорить. Но все равно – чем больше город, тем большим является его вес в национальной выборке.

 

А можно ли составить групповой портрет избирателя-львовянина, который является сторонником того или другого кандидата?

 

Можно говорить о тех кандидатах, которые пользуются значительной поддержкой населения Львова, а это Яценюк, Тимошенко и Тягнибок, который набирает в 2 раза больше, чем Ющенко. Поэтому я бы остановился на этих 3-х типичных электоратах.

 

Сторонники Юлии Тимошенко, которые года  4 назад считались протестным электоратом, то есть выступали против власти и хотели изменений, на данный момент, когда Тимошенко при власти, стали наименее протестными. Это не отмечает, что электорат изменился, что 4 года тому назад за Тимошенко голосовали одни, а теперь другие. Это те же люди, они просто изменили отношение к своему лидеру. И благодаря тому, что Тимошенко является Премьер-министром, находится у власти, они меняют и свое отношение к политике в государстве. Соответственно, на данный момент они не готовы идти на досрочные выборы, они не готовы идти на какие-то протестные акции.

Інші дослідження: