Мова сайту :

Ua Ru En
logo
Психоэмоциональное состояние украинцев на карантине

Психоемоційний стан українців на карантині

Дата публікації: 08.04.2020 Роздрукувати Повна версія

•    Результати опитування проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» зафіксували наявність в респондентів ознак депресії, тривожності, паніки, втоми і розладів сну. Порівнюючи результати опитувань двох хвиль (І хвиля – 27-28.03, ІІ хвиля – 3-4.04) помітно незначне зростання тривожності, втоми і безсоння. Рівень депресії та паніки залишилися на тому ж рівні.

•    В цілому, рівень негативних емоційних станів українців під час карантину та їх динаміка поки що не викликає занепокоєння. Не виявлено суттєвого зростання, розлади з клінічною картиною (паніка, депресія) залишилися на початковому рівні.

•    Вік: Рівень тривожності є відносно високим серед усіх вікових груп, окрім найстаршої. У старшому віці (50+) менше депресивних настроїв.  Натомість серед представників старшої та найстаршої вікових груп частіше спостерігаються розлади сну. Зростання негативних емоційних станів зафіксовано у представників вікових категорій 18-29 і 30-39 років. Отже, у наймолодших в актуальній ситуації з’являються ознаки депресії Серед інших – зміни несуттєві, серед найстарших взагалі фіксується зниження рівня паніки.

•    Вікові відмінності у психоемоційних станах, вірогідно, пов’язані із зміною стилів життя. Молодь більше проявляє депресивних станів через різку зміну стилю життя, примусове звуження соціального кола, зниження активності, кількості вражень та подій. В той час як  у віці 50+ стиль життя стає з кожним роком все більш карантинним (більше часу проводять дома, менше соціальне коло взаємодії, вихід на пенсію та ін.), тому крім розладів сну, які є нормативними в цьому віці, інші негативні стани старші переживають краще і краще адаптуються до ситуації (знижується паніка).

•    Гендер: Жінки демонструють вищий рівень усіх емоційних  показників, аніж чоловіки. Попри це у динаміці за цей час у жінок суттєвих зрушень не зафіксовано. Натомість зросли показники у представників чоловічої статі, особливо щодо тривоги та розладів сну. Визначені гендерні відмінності відповідають нормі – у жінок типово вищий рівень рефлексії щодо власних емоційних станів та ширший спектр прояву на поведінковому рівні, бо жінкам “можна” відповідно до гендерних норм бути емоційними. Чоловікам – не відчувати та приховувати емоції. Однак, чоловіки через свої поведінкові стилі, гірше адаптуються до стресорів і довго придушувати власні негативні переживання не здатні, тому, вірогідно, рівень не зростає,  а проявляється в свідомості чоловіків.


•    Респонденти переважно часто комунікують зі своїми близькими та друзями. Так, 27% постійно проводять час або спілкуються з родичами, 51% - роблять це часто, 10% - іноді, 11% - рідко, 1% - ніколи. Відносно менше зі своїми родичами спілкуються чоловіки та люди старшого віку. 15% постійно проводять час або спілкуються з друзями/колегами, 43% - роблять це часто, 21% - іноді, 19% - рідко, 2% - ніколи. Частіше зі своїми друзями/колегами спілкуються чоловіки та представники вікової категорії 40-49 років.

•    За допомогою до психологів звертаються вкрай мало: 91% не роблять цього ніколи, 5% - звертаються рідко, 3% - іноді. Лише близько 2% опитаних роблять це часто або постійно. Також переважна більшість не звертається за допомогою до цілителів або екстрасенсів. Попри це допомоги у них шукають дещо частіше аніж у психологів. Так, 88% ніколи не звертаються до них за порадою, 7% - звертаються рідко, 4% - іноді, і 2% - часто або постійно. Дещо частіше до психолога звертаються люди молодшого віку, а до цілителів – старшого, до обох цих категорій дещо частіше звертаються жінки.

•    Для українців в цілому, попри зростання кількості звернень до психологів останніх років, все ще незвичним залишається звернення до спеціаліста у разі психологічних проблем, порушень взаємодії з іншими. Так само, до речі, це стосується звернень до лікаря до появи серйозних симптомів. Попит на психологічну допомогу виховується психологічною просвітою та зростанням рівня психологічної культури, які ще на низькому рівні в нашому суспільстві,  і якщо молодь більш прогресивна в свої поглядах, то старші групи віддають перевагу цілителям.


•    Рівень довіри. 54% вважають, що з людьми треба бути дуже обережними. 30% натомість вважають, що більшості людям можна довіряти. 16% - не змогли відповісти. У питанні суспільної довіри спостерігається чітка вікова та статева залежність – чим молодші респонденти, тим більше вони схильні недовіряти оточуючим. Чоловіки обережніше ставляться до інших людей, аніж жінки. Довіра до людей як універсальна базова цінність опинилася за межами психологічної норми. В нормі ми апріорі вважаємо, що людям в принципі можна довіряти – це дозволяє нам будувати міцні соціальні зв’язки не лише  з близьким колом, а  і  в широкому соціальному колі. Це основа громадянського суспільства, рівня відповідальності та взаємодопомоги. Такий рівень недовіри формує як власний життєвий досвід, так і соціальні процеси в цілому. До того ж, недовіра до людей в цілому потребує набагато більше психологічних зусиль, ніж базове припущення, що людям довіряти можна – і це призводить до суттєвих відмінностей  у психологічних станах тих, хто довіряє (краще почуваються) і тих, хто не довіряє (гірше почуваються).

•    Більшість населення вважають себе скоріше щасливими, аніж нещасливими: дуже щасливими себе вважають 19% населення (цей показник зменшився: у 2018 -  36%), швидше щасливими – 57%, не дуже щасливими – 16% і лише 2% - абсолютно нещасливі. Чим молодший вік – тим щасливішими себе відчувають опитані.

•    70% вважають, що щастя людини залежить в першу чергу від внутрішнього стану людини. Водночас, 21% переконані, що чи щаслива людина чи ні – це залежить від зовнішніх обставин. Жінки більше схильні вважати, що щастя – це в першу чергу результат внутрішнього стану людини. Взагалі чим більш щаслива людина – тим більше вона погоджується з такою ж думкою. Не менше третини нещасливих респондентів переконані, що щастя залежить від зовнішніх обставин.

•    Відчуття щастя обернено впливає на відчуття негативних емоцій: чим щасливіша людина, ти менше у неї виражені показники депресивного, тривожного стану, розладу сну, паніки і втоми. Люди, які вважають себе нещасливими - найбільше відчувають усі ці негативні емоції (а найбільш виражена різниця – у показнику відчуття депресії). Так само з оцінкою джерела щастя: люди, які вважають, що щастя залежить від зовнішніх обставин, -  більше відчувають негативні емоції, а ті, хто вважає, що щастя – це внутрішній стан людини, - менше відчувають такі емоції.


•    На негативні відчуття також значно впливає міжособистісна комунікація: чим менше опитані проводять часу або спілкуються зі своїми близькими (друзі, родина) – тим більше у них виражені негативні психоемоційні стани. Наприклад, усі показники (тривоги, втоми, безсоння, депресії, паніки) є найвищими у тих, хто спілкується зі своїми родичами рідко.

•    Подібним є також співвідношення суспільної довіри і психоемоційних станів: ті, хто більше схильні довіряти оточуючим – мають помітно нижчі показники негативних емоцій ніж ті, хто ставиться до людей з обережністю й недовірою.

•    Отже, опитані в цілому почуваються достатньо щасливими. Відповідно до результатів дослідження, відчуттю щастя допомагають інтернальний локус контролю (моє життя, настрій, емоції та поведінка в першу чергу залежать від мене – я несу відповідальність за свої стани), міцні міжособистісні зв’язки та інтенсивність спілкування (з рідними, друзями), взаємодопомога та базова довіра до людей. Якщо з рівнем базової довіри так швидко не впоратися, то все інше – це те, завдяки чому можна залишатися емоційно стабільним під час карантину та витримати його без серйозних психологічних наслідків для особистості.


Вибіркова сукупність: І хвиля (27-28.03 2020) – 1660 респондентів, ІІ хвиля (3-4.04.2020) – 1700 респондентів віком від 18 років і старше. Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 4%. Інтернет опитування методом Computer-Assisted Self Interviewing (CASI) здійснено на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів.
Проект виконаний у співпраці з Національною дослідницькою мережею “POLLARIS"

Дивитись
презентацію

Ви можете пореглянути презентацію
on-line та завантажити її повну версію
собі на комп'ютер

Завантажити повну версію

Інші дослідження: