Енергетична сфера України: соціологічні виміри

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 18-23 грудня 2019 року, серед основних комунальних послуг, респонденти найбільше задоволені якістю послуг електропостачання (76%), не задоволені – 22%. Послугами газопостачання, вивозу сміття та холодним водопостачанням задоволені більше половини опитаних, не задоволені – близько чверті. Прибиранням прибудинкових територій задоволені третина опитаних, не задоволені – чверть, не користуються – більше третини. Теплопостачанням задоволені – 30%, не задоволені – 22%, не користуються – 45%. Гарячим водопостачанням задоволені лише 17%, не задоволені – стільки ж, не користуються – 63%.

•    Стосовно оцінки вартості комунальних послуг респондентів ситуація наступна: серед користувачів послуг, найбільш критичною відносно доходів є вартість теплопостачання, газопостачання та гарячого водопостачання. Не менше двох третин, тих, хто користується цими послугами, вважають їхню вартість високою. Щодо електропостачання, таких опитаних половина, попри це близько 40% вважають ціну електрики для населення середньою. Подібна ситуація і з холодним водопостачанням. Щодо вартості прибирання прибудинкових територій та вивозу сміття оцінка респондентів менш критична: близько 40% вважають ціну за ці послуги середньою, третина – високою. Оцінка вартості корелюються із рівнем доходів та віком респондентів: чим гірше матеріальне становище опитаних, та чим вони старші, тим більш негативно вартість послуг впливає на родинний бюджет. Водночас, ті, хто більше задоволений якістю послуг, лояльніше оцінює їхню вартість.

•    Лише 12% опитаних вважають Україну повністю енергетично незалежною країною. Половина опитаних вважають, що наша країна частково залежить у цьому питанні від інших держав, 23% – вважають її повністю залежною. Остання думка найбільш поширена серед найменш забезпечених та тих, хто виступає за вступ до Митного Союзу з Росією. За останні півтора року зменшилася кількість тих, хто стверджує, що Україна є повністю енергетично незалежною (у липні 2018 року таких було 20%).

•    Чверть опитаних вважають, що за останній рік Україна стала більше залежати від енергоресурсів інших держав, 17% – протилежної думки. 40% вважають, що нічого не змінилося. У липні 2018 року тих, хто вважав, що наша держава стає більш автономною в енергетиці, було чверть. Щодо енергетичної залежності від Росії думки респондентів розділилися наступним чином: чверть опитаних стверджують, що Україна стала за рік більш незалежною від Російської Федерації у енергетичній сфері, 34% вважають, що нічого не змінилося, 24% натомість говорять про зростання рівня залежності. У порівнянні з 2018 роком зменшилася кількість тих, хто вважають, що Україна рухається у бік енергетичної незалежності від Росії (у липні 2018 таких було – 45%).

•    40% опитаних вважають, що Україна виробляє електроенергію самостійно, майже стільки ж – вважають, що наша держава виробляє частину електроенергії самостійно, частину – купує за кордоном. Стосовно газу та нафтопродуктів ситуація значно відрізняється: тих, хто вважає, що Україна самостійно їх виробляє/добуває – лише 3-4%. Стосовно газу – 57% переконані, що частину цього енергоресурсу Україна виробляє самостійно, частину – купує. Щодо нафтопродуктів – 41% вважають, що наша держава їх імпортує, 36% – переконані, що Україна має власне виробництво нафтопродуктів, але частину закуповує.

•    Дві третини опитаних займає позитивно-нейтральну позицію стосовно питання імпорту Україною газу та нафтопродуктів з країн Європи та Білорусі. Попри це кожен четвертий-п’ятий  мають заперечення стосовно цього питання. До імпорту газу з Росії ставлення критичніше: близько 40% – негативно ставляться до цього, близько чверті – позитивно, або ж нейтрально. Негативне ставлення до імпорту з країн Європи переважає серед мешканців Сходу, старших та бідніших категорій опитаних. Щодо імпорту з Росії таке ставлення переважає на Заході країни.

•    Питання імпорту електроенергії з інших країн критичніше сприймається опитаними. Попри те, що загалом у питанні імпорту з Європи та Білорусі переважає позитивно-нейтральна позиція (26-29% – позитивно, 27-30% - нейтрально), критиків у порівнянні з питанням імпорту газу, чи нафтопродуктів більше (35-37%). Щодо імпорту електроенергії з Росії, – тих, хто негативно ставиться до цього, – 55%. Лише 18% оцінюють це позитивно, 21% – нейтрально. Критичніше до питання імпорту електроенергії з Європи ставляться мешканці Півдня та Сходу, з Росії – Центру та Заходу.

•    Майже дві третини опитаних не підтримують рішення про відновлення імпорту електроенергії з Росії, 29% – підтримують. Найбільш гострої критики це рішення зазнало серед респондентів Заходу та Центру. Серед мешканців Півдня та Сходу також це рішення було сприйняте неоднозначно.

•    65% вважають, що рішення про відновлення імпорту електроенергії з Росії вигідне в першу чергу олігархам. Лише 11% вважають, що воно принесе користь населенню України, 8% – промисловим підприємствам.

•    Питання оцінки імпорту енергоносіїв з Росії з точки зору національної безпеки певним чином розділяє респондентів: близько 40% вважають це загрозою, майже стільки ж – ні. Щодо питання закупівлі енергоресурсів в країнах Європи, то ця ідея більшістю населення не сприймається як загроза (64%). Лояльніше до питання імпорту енергоресурсів з Російської Федерації ставляться мешканці Півдня та Сходу країни.

•    Від половини до двох третини опитаних не знають нічого про діяльність ключових посадовців з питань енергетики. Так 58% нічого не знають про роботу міністра енергетики та захисту довкілля Олексія Оржеля. 20% оцінюють його роботу негативно, 14% – нейтрально, 3% – позитивно. 50% не знають про Голову комітету Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрія Геруса. 27% оцінюють його роботу негативно, 14% – нейтрально, 3% – позитивно. 59% не знають про голову Національної комісії яка здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) Валерія Тарасюка. 20% оцінюють його діяльність негативно, 13% – нейтрально, лише 2% – позитивно. Негативне ставлення до зазначених посадовців переважає серед представників старшої вікової групи. 

Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 18-23 грудня 2019 р.