Мова сайту :

Ua Ru En
logo
Законотворческие инициативы БЮТ в сфере социологии - угроза манипуляции?

Законотворчі ініціативи БЮТ у сфері соціології - загроза маніпуляції

Дата публікації: 17.10.2008 Роздрукувати

 Олексій Антипович, Соціологічна група "Рейтинг"

Наприкінці вересня у Верховній раді народним депутатом з фракції Блоку Юлії Тимошенко В.Чудновським був зареєстрований законопроект "Про функціонування суб'єктів соціологічної діяльності".
 
Законопроект як мінімум забороняє створення соціологічних компаній, в яких є частка іноземного капіталу, обмежує право ЗМІ оприлюднювати дані соцопитувань, передбачає утворення комісії Мін'юсту, Міносвіти і НАНУ по ліцензуванню соціологічних служб, запроваджує сумнівні підстави для позбавлення ліцензії суб'єктів соціологічної діяльності  та інше.
 
Можливо професійно оцінювати конституційність цього законопроекту - справа Конституційного суду, оцінювати втрати для українського ринку соціології через відлучення провідних іноземних технологій опитування і капіталу - справа маркетологів і економістів. Обов'язок виключно соціологів і громадських організацій - пояснити суспільству, що означатиме прийняття такого закону для розвитку соціології і свободи слова в цілому.
Автор законопроекту пояснює його внесення на розгляд парламенту тим, що "для адекватного реагування з боку державної влади на запити суспільства" їй треба "достеменно знати настрої, пріоритети та потреби громадян". Поруч зазначено, що "соціологи часто не можуть запропонувати політикам, управлінцям і соціально-економічним менеджерам надійних механізмів і перевірених методик оптимального застосування громадської думки з метою підвищення ефективності управління".
На жаль, горе-управлінці досить часто звинувачують соціологів у своїх прорахунках. Хоча переважно саме менеджери невірно трактують результати соціологічних опитувань. Правильніше чинять управлінці, які лише формулюють постановку задачі для соціологічних центрів, а ті використовують перевірені методи аналізу і розв'язання проблеми "здають під ключ".
А втім, хто заважає органам влади довіряти при прийнятті управлінських рішень одним соціологічним фірмам (читай - "своїм") і не довіряти іншим ("чужим")? Влада не хоче чути іншої думки, ніж та, яка не співпадає з їх власною. Вона не хоче, щоб громадяни чули іншу (альтернативну) думку. При цьому, саме соціологів, а не політиків, звинувачує В.Чудновський у маніпулюванні громадською думкою.
Відтак, прийняття цього законопроекту створює загрозу закриття органами влади неугодних соціологічних компаній, почастішання рейдерських атак з подачі чиновників, перехід "в тінь" близько двох третин ринку соціологічних послуг. Більше того, окремі суб'єкти соціологічної діяльності будуть змушені оприлюднювати фактично викривлені результати опитувань, тільки для узгодження їх із думкою органів влади.  
Після прийняття закону-новації у сфері соціології з'являється ціла каста уповноважених визначати, фальсифіковані дані та результати опитування, чи ні. Касти, яка буде впливати на Мін'юст для позбавлення ліцензії неугодного суб'єкта соціологічної діяльності. Більшість експертів розуміють ці норми закону так: єдиний стандарт точності проведеного опитування тепер будуть впроваджувати соціологічні компанії, близькі до влади. Досі невідомо, яким чином буде обчислюватись згадана у законопроекті "оприлюднена похибка соціологічного прогнозу" (через медіану, моду різних опитувань, чи інакше). Але це й не принципово. Принципово, що вона буде обчислюватись навколо даних "придворних соціологів".
Можливо це означає, що з приходом до влади тої чи іншої політичної сили ми будемо роками спостерігати "незмінно високий рівень її підтримки" з різницею у плюс/мінус 3%.
Заборону створення соціологічних компаній, зі змішаним українсько-іноземним капіталом (досі незалежних від влади) В.Чудновський пояснює так: "збір інформації про політичне й соціально-економічне життя України соціологічними службами може використовуватися (і фактично використовується) іноземними спецслужбами для створення перешкод на шляху втілення національних інтересів України, а також для економічних та ідеологічних диверсій проти нашої країни".
Втім, що забороняє нерезидентам в обхід закону замовляти дослідження і отримувати його результати в українських соціологічних компаній? Чи не означає це, що за діяльністю суб'єктів соціологічної діяльності, які проводять опитування відповідно до наданих їм закордонних грантів, буде вестись суворе стеження? Чи соціологічні центри відтепер будуть зобов'язані надавати конфіденційну інформацію про замовників і предмет дослідження правоохоронним органам статистики?
Епітети "іноземні спецслужби", "ідеологічна диверсія" звучать переконливо хіба що для депутатів Верховної Ради з уст їх колег.  Досвідчені соціологи можуть впевнено стверджувати, що більшість українців вважають такі поняття близькими до кінематографу, а не стосовно даних соціологічних центрів. Більш охоче люди вірять у маніпулювання громадською думкою через щогодинні випуски новин чи рекламу з екранів телевізорів. Тому можна спрогнозувати, що медійники стануть наступним об'єктом перевірок і ліцензування слідом за соціологами.
Очевидно одне: законопроект про суб'єктів соціологічної діяльності - прелюдія нової хвилі "темників" для ЗМІ і соціологічних центрів.
По суті, це перший пробний камінь, кинутий у суспільство з метою перевірити, чи воно вже готове до популярного гасла "наведення порядку", чи варто зачекати із внесенням таких законопроектів "до кращих часів"?
Як на мене, у моїх колег, журналістів, громадськості не залишається вибору як вкотре стати на захист свободи слова, інакше влада знову забуде, що це таке і в яких умовах громадяни її відстоювали.

Інші дослідження: