Правовий захист постраждалих від воєнних злочинів росії (23-26 грудня 2022)

• Переважна більшість опитаних (87%) не змінювали місце проживання у зв’язку з обстрілами інфраструктури, 8% - виїхали і проживають поза домом з цієї причини, 5% - виїжджали і вже повернулися. 
 

• Кожен десятий респондент має пошкодження або руйнування житла: 2% зазначили, що їхнє помешкання зазнало руйнувань і непридатне до життя, 6% - мають часткове пошкодження, 2% - було зруйноване, але вже відновлене. У більшості (86%) житло не зазнало змін. Серед мешканців зони бойових дій 9% зазначили, що їхні помешкання зруйновані, 20% – частково пошкоджені. На деокупованих територіях зруйноване житло у 5% опитаних, частково пошкоджене – у 14%, було пошкоджене, але вже відремонтоване – у 5%. 
 

• Серед тих, у кого житло зруйноване, або частково пошкоджене, 24% подали заяву про пошкодження свого житла в Дію, 12% - у правоохоронні органи, 8% - у державні інституції. Майже 70% - не подавали жодних заяв.  
 

• Серед тих, хто мав роботу до війни, 40% працюють у звичному режимі, 17% - віддалено або частково, 8% - знайшли нову роботу. 33% - сьогодні не працюють.
 

• Рівень доходів з початку війни у 6% респондентів збільшився, у 36% - майже не змінився, у 17% - незначно зменшився, у 30% – значно зменшився. 10% опитаних втратили практично всі доходи. Гірша ситуації з доходами серед мешканців півдня і сходу, людей середнього віку, бідних і малозабезпечених, а також тих, хто втратив роботу або працюють частково.
 

• 46% зазначили, що за час війни стан їхнього фізичного здоров’я не змінився, у 32% - скоріше погіршився, у 21% - значно погіршився. Частіше про погіршення говорили мешканці територій зони бойових дій, старші та бідніші опитані, жінки, ті, хто покинув свої домівки, зазнав поранень або втратив близьких внаслідок війни. 
 

• Майже кожен десятий опитаний зазначив, що особисто або близькі родичі зазнали поранення, каліцтва через війну. З них 66% зафіксували факти поранення документально. 
 

• 17% мають серед близьких родичів таких, з якими втратили контакт і не знають, де вони зараз знаходяться. 5% мають серед близьких тих, хто загинув внаслідок війни. 3% - примусово депортованих в росію, чи на окуповані території сходу, Криму.
 

• 96% опитаних не зверталися в правоохоронні органи за останні півроку з питань спричинених вторгненням росії. Основна причина цього – відсутність прямих збитків/пошкоджень/втрат або вони були незначними (90%). 
 

• 95% опитаних не зверталися в громадські організації за останні півроку з питань спричинених вторгненням росії.
 

• Близько третини опитаних готові особисто брати участь у судових позовах з метою вимагання компенсації за втрачене майно/здоров’я в судах України, міжнародних чи спеціальних судах за участі національних та іноземних суддів.
 

• На думку 75% вважають, що пріоритетом під час правосуддя щодо воєнних злочинів має бути справедливе покарання воєнних злочинців, 21% - компенсація постраждалим.
 

• Про правову допомогу органів правосуддя України жертвам воєнних злочинів знають лише 6%, щось чули про це – 35%. Майже 60% - нічого не знають. Більше дізнатися про правову допомогу від органів правосуддя хочуть 60%, не хочуть – 37%.
 

• Правоохоронну систему України у розслідуванні воєнних злочинів росії вважають ефективною 65% опитаних, 20% - протилежної думки. Головними причинами неефективності, ті, хто дотримується такої позиції, назвали корупцію (59%), недовіру громадян до правоохоронців (29%), їхній непрофесіоналізм (24%) та тривале розслідування справ (21%).
 

• Ефективність судової системи України у розслідуванні воєнних злочинів оцінили так само: 60% вважають її ефективною, менше 20% - неефективною. Серед головних причин неефективності судової системи, ті, хто так стверджують, назвали корупцію (65%), недовіру громадян до судів (36%), тривалий розгляд справ (21%) та непрофесіоналізм суддів (15%).
 

• На думку більшості (75%) суди щодо воєнних злочинів в Україні варто розпочинати якомога швидше, 23% вважають, що це потрібно робити вже після закінчення війни. 
 

• Найефективнішим механізмом для суду за воєнні злочини росії вважають спеціальні суди за участі національних та іноземних судів (65%). 22% вважають що у цьому випадку будуть ефективними міжнародні інституції, 7% – суди України.
 

• Абсолютна більшість (96%) підтримують ідею залучення міжнародних правових організацій для документування воєнних злочинів росії  під час війни.
 

• Щодо ініціативи створення спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії проти України обізнані 15% опитаних, щось чули про це – майже 60%. Чверть нічого не знають про це.  96% вважають, що цей трибунал також повинен розглядати й інші воєнні злочини – злочини проти людяності, геноцид. Вести розслідування у справі щодо злочину агресії проти України, на думку 95% опитаних, мають як українські, так і іноземні фахівці.
 

• Майже 90% підтримують ідею створення спеціальної судової системи (на кшталт антикорупційної) для здійснення правосуддя щодо злочинів вчинених під час війни росії проти України. 
 

• Для проведення судочинства на звільнених від окупації територіях Донбасу та Криму 34% вважають, що потрібно створити спеціальні судові органи для цих територій, ще 22% - за створення таких спеціальних судів, але на тимчасовій основі. Майже 40% - за судочинство на звільнених територіях у звичайних судах України.
 

• Добре знають про Римський статут Міжнародного кримінального суду лише 4% опитаних, 30% - щось чули про це. Більше 60% - нічого не знають. Натомість ідею ратифікації Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду підтримують близько 80%, не підтримують – 4%, не визначилися – 17%.
 

• Абсолютна більшість опитаних вважають політичну владу росії винною у вчиненні воєнних злочинів проти України (98%), військовослужбовців росії вважають винними 96%. Громадян росії - 87%, не винними – лише 10%.
 

• У питанні застосування амністії для різних категорій мешканців окупованих територій, стосовно яких було встановлено факти колаборації з ворогом, відносна більшість вважають можливою амністію для вчителів, лікарів, соціальних працівників (68%), керівників місцевих комунальних установ (58%) та керівників місцевих підприємств, банків, організацій (51%). Амністію для журналістів місцевих ЗМІ допускають 38%, не допускають - 57%. Амністію для членів місцевих політичних партій та учасників незаконних збройних формувань допускають більше 20%, проти цього – більше 70%. Для чиновників місцевих органів влади та представників силових органів амністію вважають можливою менше 20%, близько 80% - неможливою.  
 

• Самосуд у випадку воєнних злочинів проти України вважають виправданим майже 40%, мають протилежну думку - 55%. 
 

• На думку більшості, росія має компенсувати економічні та інфраструктурні втрати України (94%), а також моральну шкоду, життю та здоров’ю громадян України (92%). Про компенсацію від міжнародних організацій говорять 11% та 14% відповідно, країн Європи – 6% і 5%, США – по 2%, України – 2% і 5% відповідно. 
 

• Менше половини опитаних вірять, що росія компенсовуватиме економічні та інфраструктурні втрати. Приблизно стільки ж не вірять у це. У компенсацію моральної шкоди, життю та здоров’ю громадянам України від росії вірять менше 40%, не вірять – близько 60%.

 

 

Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу, а також територій, де на момент опитування відсутній український мобільний зв'язок. Результати зважені з використанням актуальних даних Державної служби статистики України. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviews - телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 2,2%. Терміни проведення: 23-26 грудня 2022 р.

 

Проєкт реалізується ГО "Українська правова консультативна група"  у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу